јнотац≥¤. ¬ культуролог≥чному аспект≥
анал≥зуЇтьс¤ соц≥ально-виховна д≥¤льн≥сть н≥мецького педагога, його
внесок в розвиток теор≥њ соц≥альноњ педагог≥ки, зокрема гармон≥зац≥њ
духовного та ф≥зичного розвитку особистост≥
лючов≥ слова: соц≥альна педагог≥ка, система соц≥ального вихованн¤,
громад¤нське вихованн¤.
јннотаци¤. ћалько ј.ј. –азвитие теории и практики социальной
педагогики √. ершенштайнером. ¬ культурологическом аспекте
анализируетс¤ социально-воспитательна¤ де¤тельность немецкого
педагога, его вклад в развитие теории социальной педагогики, в
частности гармонизации духовного и физического развити¤ личности.
лючевые слова: социальна¤ педагогика, система социального
воспитани¤, гражданское воспитание.
Annotation. Malko A.A. Development of theory and practice of
social pedagogic by G.Kerschenschtainer. The social and scientist is
analyzed in culturological aspect as well as his contribution into
the development of social pedagogic, particulary, the harmonization
of spiritual and physical development of personality.
Key words: social pedagogic, system of social education, civic
education.
¬идатний н≥мецький педагог √. ершенштайнер (1855-1932), сучасник
ѕ.Ќаторпа та –.«айдел¤, вт≥лював ("у щ≥льному зв'¤зку з пульсом
сучасноњ культурноњ д≥йсност≥"[1,IX]) соц≥ально-педагог≥чн≥ ≥дењ
свого часу в педагог≥чну практику ћюнхена, де в≥н очолював народну
шк≥льну осв≥ту з 1895 року. ѕлануючи оновленн¤ школи в≥дпов≥дно до
культурних потреб сучасного йому сусп≥льства, √. ершенштайнер не м≥г
уникнути д≥агностуванн¤ системи соц≥ального вихованн¤ народу, ¤ку
в≥н, щоправда, називаЇ громад¤нським вихованн¤м, маючи на уваз≥
нагальну потребу н≥мецькоњ нац≥њ (¤ка об'Їдналас¤ остаточно лише в
1871 р.) у зм≥цненн≥ доцентрових сил.
” своњй робот≥ "√ромад¤нське вихованн¤ юнацтва" (1901) в≥н
анал≥зуЇ 6 груп заклад≥в та орган≥зац≥й крањни, що спри¤ють
гуманному розвитков≥ народу, а саме:
1) р≥зн≥ орган≥зац≥њ шк≥льного характеру (школи, спец. школи,
техн≥чн≥, учн≥вськ≥ майстерн≥);
2) осв≥тн≥ орган≥зац≥њ не шк≥льного характеру (роб≥тнич≥ осв≥тн≥
сп≥лки, сп≥лки народноњ осв≥ти, народн≥ ун≥верситети, сп≥лки
художн≥х ремесел, народн≥ б≥бл≥отеки);
3) приватн≥ ≥ сусп≥льн≥ заходи щодо ан≥мац≥њ народного дозв≥лл¤
(майданчики дл¤ ≥гор, вечори народних розваг, виставки дл¤ художньоњ
просв≥ти народу тощо);
4) приватн≥ ≥н≥ц≥ативи дл¤ вдосконаленн¤ ф≥зичного вихованн¤
(р≥зноман≥тн≥ сп≥лки: г≥мнастичн≥, народного здоров'¤,
антиалкогольн≥ тощо);
5) соц≥альн≥ заклади виховного характеру (р¤тувальн≥ ком≥тети,
притулки дл¤ учн≥в, дл¤ д≥вчат, сан≥тарн≥ та пожежн≥ дружини тощо);
6) "публ≥чн≥ св¤та дл¤ збереженн¤ та заохоченн¤ в≥дчутт¤
нац≥ональноњ сол≥дарност≥"[1,4].
ƒл¤ повного зображенн¤ соц≥ального вихованн¤ Ќ≥меччини на рубеж≥
XX ст. не вистачаЇ, на наш погл¤д, рел≥г≥йного та с≥мейного його
р≥зновид≥в, однак наведене √. ершенштайнером св≥дчить про досить
висок≥й р≥вень усв≥домленоњ потреби орган≥зац≥њ самовихованн¤
сусп≥льства, через народне самовдосконаленн¤. ÷≥лком справедливим
був ≥ висновок автора про стих≥йн≥сть цих процес≥в: "¬с≥м
притаманний один недол≥к: в≥дсутн≥сть орган≥зац≥њ, усв≥домлено
спр¤мованоњ на громад¤нське вихованн¤"[1,7].
÷е призводило до розпорошеност≥ його матер≥альних ≥ духовних сил,
нер≥вном≥рност≥ розпод≥лу виховних д≥й ("сел¤нське населенн¤ н≥чого
цього не одержувало"), отже, до зниженн¤ ефективност≥ загальних
зусиль. Ќатом≥сть в≥н запропонував надати соц≥альному вихованню
крањни ц≥леспр¤мованого, системного характеру, через визначенн¤
Їдиних загальних ц≥лей громад¤нського вихованн¤ та через висуванн¤
на перше м≥сце в систем≥ соц≥ального вихованн¤ саме народноњ школи,
але не "школи-навчанн¤", що ≥снувала з к≥нц¤ XVIII, а - осучасненоњ
"школи-вихованн¤".
јкцентуванн¤ уваги в систем≥ соц≥ального вихованн¤ нац≥њ саме на
школ≥ √. ершенштайнера зумовлював дек≥лькома причинами: -
забезпеченн¤ культурного розвитку крањни через "п≥дт¤гуванн¤"
"маловихованого великого народу" до можливост≥ користуванн¤
дарунками демократичноњ держави: загальне виборче право, свобода
преси, свобода шлюб≥в, рем≥снича свобода; - ц≥леспр¤муванн¤
самовиховноњ д≥¤льност≥ сусп≥льства, "альтруњзму окремих, високо
розвинутих духовно член≥в сусп≥льства" та њхнього впор¤дкуванн¤,
оск≥льки тод≥ ≥снували р≥зн≥ джерела благод≥йницькоњ виховноњ
д≥¤льност≥:
1) сп≥вчутт¤ народу осв≥чених клас≥в сусп≥льства,
2) економ≥чн≥ потреби;
3) патр≥отичн≥ настроњ;
4) рел≥г≥йн≥ переживанн¤; - п≥двищенн¤ через школу державноњ
в≥дпов≥дальност≥ за духовне самов≥дтворенн¤ населенн¤ в обставинах,
коли боротьба з голодом, "жалюг≥дн≥ житлов≥ умови, з≥ вс≥ма њхн≥м
нищ≥вним впливом, умертвл¤ють с≥мейний та домашн≥й душевний побут";
коли вищ≥ класи втратили твердий моральний грунт, тобто коли
втрачена зд≥бн≥сть до морального самов≥дтворенн¤ народу, а пров≥дн≥
верстви сусп≥льства Ї антиприкладом в цьому.
“акож низкою причин обгрунтовуЇ √. ершенштайнер ≥ потребу
оновленн¤ школи через дом≥нуванн¤ в нењ соц≥ально-виховноњ функц≥њ,
а саме громад¤нського вихованн¤:
- по-перше, культурними зм≥нами, що негативно в≥дбиваютьс¤ на
моральному р≥вн≥ народу (поширенн¤ м≥ст з њх моральними
небезпеками; ослабленн¤ старих виховних фактор≥в, зокрема
родини, профес≥йних та верстових звичањв; зростанн¤ багатства ≥
разом з ним гонитви за насолодами житт¤);
- по-друге, дисгармон≥Їю в р≥вн¤х вихованост≥ р≥зних верств
сусп≥льства, що доводить "характер того, ¤к народ користуЇтьс¤
свободами" - скор≥ше на шкоду соб≥, н≥ж во благо;
- по-третЇ, потребою спри¤нн¤ розвитку альтруњстичних нахил≥в
широких народних верств, формуванн¤ усв≥домленого доцентрового
њх пот¤гу, оск≥льки "знанн¤ та навички можливо використати ¤к
альтруњстично, так ≥ егоњстично, ≥ вони п≥дуть без сумн≥ву в
другому напр¤м≥, ¤кщо ми не потурбуЇмос¤, щоб вже в тих-же
школах спр¤мувати думку мас на загальне, з допомогою виховних
заход≥в приборкати егоњстичну волю окремих осок, зм≥цнивши
в≥дчутт¤ сол≥дарност≥"[1,7];
- по-четверте, необх≥дн≥стю створенн¤ п≥двалин дл¤ вс≥Їњ
соц≥ально-виховноњ д≥¤льност≥ сусп≥льства стосовно народного
розвитку, оск≥льки дл¤ њњ ефективност≥ потр≥бний грунт, щоб
зусилл¤ не пропадали дарма: "„им краще вихованн¤ на перш≥й
сходинц≥ (примусове навчанн¤), тим Е б≥льша к≥льк≥сть т¤мущих
людей скористуЇтьс¤ на друг≥й сходинц≥ (п≥дмайстер) незр≥вн¤нно
б≥льш р≥зноман≥тними виховними закладами, заснованими дл¤ цього
в≥ку державою, общинами, приватними сп≥лками"[1,27].
Ќа наш погл¤д, найвагомим внеском √. ершенштайнера Ї визначенн¤
вперше пров≥дною метою найнижчоњ ланки державного виду соц≥ального
вихованн¤ - школи - формуванн¤ потреби ≥ навички молод≥ "брати
участь в робот≥ над моральним оздоровленн¤м широкого сусп≥льного
житт¤, в ¤кому вони живуть ≥ працюють в галуз≥ своЇњ
профес≥њ"[2,313].
Ѕ≥льш вдало сформулювати найсоц≥ал-педагог≥чн≥шу мету трудовоњ
народноњ школи було б й год≥ намагатис¤. ѕроте, видатний н≥мецький
педагог ц≥лком справедливо вважав њњ й в ц≥лому пров≥дною метою
соц≥ального вихованн¤ вс≥х громад¤н крањни через сполученн¤
трудового та духовного розвитку: "ƒл¤ цього вищого акту
громад¤нського вихованн¤ молод≥, ¤кий маЇ слугувати основним
завданн¤м вс¤кого сусп≥льного вихованн¤, найважливим Ї раннЇ
призвичаюванн¤ до роботи задл¤ ≥дењ"[2,313]. «розум≥ло, що
персональн≥ вм≥нн¤ морально-духовного вдосконаленн¤ сусп≥льства
створюютьс¤ не в≥дразу, але, на думку √. ершенштайнера, через:
- по-перше, формуванн¤ потреби в ¤к≥й-небуть профес≥йн≥й
д≥¤льност≥ ≥ зд≥бностей до њњ ¤к≥сного виконанн¤ ("завданн¤
сусп≥льноњ школи допомогти кожному вихованцю вз¤ти на себе
роботу в загальному орган≥зм≥ Е ≥ виконувати њњ так добре, ¤к
т≥льки можливо. Е÷е головна умова, щоб сусп≥льна школа взагал≥
могла мати на уваз≥ моральн≥ завданн¤"[2,308] );
- по-друге, наданн¤ морального характеру профес≥йн≥й
д≥¤льност≥ ("погл¤ду на св≥й фах ¤к на службу, Е не лише в
≥нтересах власного матер≥ального забезпеченн¤ та морального
самоствердженн¤, але й також в ≥нтересах впор¤дкованого
державного союзу, ¤кий надаЇ кожному ≥ндив≥ду користуватис¤
благами державного пор¤дку та культурним сп≥втовариством дл¤
того, щоб присв¤тити себе робот≥ ≥, таким чином, п≥дтриманню
свого житт¤" та "переконанн¤, що прийн¤тт¤ на себе вс¤коњ
безоплатноњ роботи, ¤кою б одноман≥тною та скромною вона не
була, зобов'¤зуЇ виконувати њњ найкращим чином"[2,308] );
- по-третЇ, розвиток у вихованц¤ "нахил≥в та сили" з допомогою
профес≥њ та через нењ до "вдосконаленн¤ ц≥нност≥ своЇњ власноњ
специф≥чноњ особистост≥", оск≥льки "≥деал морального
сп≥втовариства зд≥йснитьс¤ лише в гармон≥йному союз≥ морально
в≥льних особистостей, ¤к≥ доповнюють ≥ п≥дтримують одна одну
своњми р≥зноман≥тними особливост¤ми"[2,308].
ќднак, √. ершенштайнер не переб≥льшуЇ значенн¤ трудового
вихованн¤, ¤к це здаЇтьс¤ на перший погл¤д. ¬≥н, ¤к ≥ його
попередники, прагне гармон≥зувати соц≥альне вихованн¤ д≥тей з
народу: "¬иховати прагненн¤ до ≥стинноњ життЇвоњ насолоди не менш
важливо, н≥ж виховати зд≥бн≥сть до життЇвоњ роботи. ѕрацювати та
ситно харчуватис¤ може ≥ тварина; насолоджуватис¤ музами здатна лише
людина. Ќавчаючи њњ прислухатис¤ з розум≥нн¤м до божественних
звук≥в, ми в≥дчужуЇмо њњ тим самим в≥д пристраст≥ до низьких
насолод, п≥двищуЇмо цим њњ життЇву енерг≥ю, в≥дчин¤Їмо можлив≥сть
б≥льш широкого розум≥нн¤ культурних завдань держави ≥ зб≥льшуЇмо не
лише духовну, але й економ≥чну силу крањни" [3,690].
“аким чином, вс≥ перел≥чен≥ взаЇмопов'¤зан≥ завданн¤ (до того ж
лише при виконанн≥ кожного з них) уможливлюють дос¤гненн¤
соц≥ально-педагог≥чноњ мети школи - "морального оздоровленн¤
сусп≥льного устрою". √. ершенштайнер напол¤гаЇ на тому, що школа
зовс≥м н≥чому не навчить, зокрема фаху, ¤кщо не буде в≥дчувати себе
засобом дос¤гненн¤ загальносусп≥льноњ мети, "а саме - засобом дл¤
наближенн¤ певноњ держави до ≥деалу ¤к правовоњ, так ≥ культурноњ
держави"[2,309].
÷е доводить, що до шк≥льноњ справи √. ершенштайнер ставивс¤ з
соц≥ально-педагог≥чноњ позиц≥њ.
як соц≥альний педагог визначав в≥н ≥ мету держави (досить близько
до ѕ.Ќаторпа) - "державний лад, ¤к≥й вт≥люЇ в своњх ц≥л¤х ≥ закладах
моральну ≥дею, оск≥льки в≥н Ї вищим зовн≥шн≥м моральним благом", при
¤кому "окремий ≥ндив≥д може дос¤гнути вищого внутр≥шнього морального
блага"[2,305]. «розум≥ло , що засобом наближенн¤ такоњ ≥деальноњ
державноњ орган≥зац≥њ Ї "правове та культурне сусп≥льство" ("з
розвитком людськоњ культури державна орган≥зац≥¤ розвивалас¤ ¤кщо не
пр¤мол≥н≥йно, то пост≥йно в напр¤м≥ до кращого правового ≥
культурного сусп≥льства"[2,307] ), ¤ке дос¤гаЇтьс¤ через соц≥альне
вихованн¤, спр¤моване ¤к на державу, так ≥ особист≥сть, оск≥льки
"слугуючи саме цьому тимчасовому зд≥йсненню державного ≥деалу,
окрема особист≥сть знайде дл¤ себе в цьому випадку не лише добре ≥
г≥дне поле д≥¤льност≥, але й ц≥нний випадок дл¤ свого морального
вдосконаленн¤"[2,305].
“аким чином, н≥мецький педагог, не лише школу розгл¤дав засобом
морального самовдосконаленн¤ держави, але й передбачав
педагог≥зувати вс≥ складов≥ держави, пропонував оц≥нювати њх
д≥¤льн≥сть з боку того, наск≥льки ефективною вона Ї з
соц≥ально-педагог≥чного погл¤ду: "ƒержава буде рухатис¤ в напр¤м≥
морального сп≥втовариства тим скор≥ше, чим б≥льше через сусп≥льне
вихованн¤ буде поширюватис¤ переконанн¤, що вище внутр≥шнЇ ≥ вище
зовн≥шнЇ блага взањмозумовлюють одне одне, ≥ чим б≥льше не грунт≥
такого переконанн¤ будуть прийн¤т≥ вс≥ виховн≥ заходи в дус≥
етичного пон¤тт¤ держави"[2,307].
«давалось би все ч≥тко визначено, фактично ершенштайнер
"переклав" "—оц≥альну педагог≥ку" ѕ.Ќаторпа доступною педагогам
мовою, але все одне його не зрозум≥ли чи не захот≥ли зрозум≥ти. ”
"ѕон¤тт≥ трудовоњ школи" в≥н б≥дкаЇтьс¤ на помилкове сприйн¤тт¤
багатьма фах≥вц¤ми визначеноњ ним к≥нцевоњ мети вихованн¤ ¤к "сл≥пе
слугуванн¤ твердо ф≥ксованому державному орган≥зму", а не ¤к
потр≥бне - "вихованн¤ до зд≥йсненн¤ етичноњ ≥дењ вищого зовн≥шнього
блага в правильно зрозум≥лому слугуванн≥ дан≥й держав≥"[2,307]. ÷е
д≥йсно несправедливо стосовно . ершенштайнера, ¤кий, на в≥дм≥ну в≥д
педагог≥в архањчних держав давн≥х час≥в, бачив самозбереженн¤
держави ¤к соц≥альноњ ≥нституц≥њ "не у спр¤муванн≥ до збереженн¤ њњ
р≥вноваги, сталост≥, але - до стану розвитку в напр¤му все б≥льшоњ
досконалост≥"[1,16].
¬важаЇмо таке непорозум≥нн¤ могло виникнути на грунт≥ терм≥ну
"громад¤нське" вихованн¤, ¤ке д≥йсно асоц≥юЇтьс¤ з вихованн¤м на
користь держав≥, а не особистост≥, недарма в цьому своЇму виданн≥
в≥н значно ширше, н≥ж в "√ромад¤нському вихованн≥ юнацтва",
використовував терм≥н "соц≥альне вихованн¤".
√. ершенштайнер ¤к соц≥альний педагог-науковець констатуЇ, що дл¤
зд≥йсненн¤ соц≥ального вихованн¤ у вс≥й крањн≥ в≥дпов≥дно визначених
вище ц≥лей потр≥бна велика, далекогл¤дна виховна пол≥тика, ¤ка б
передбачала "ст≥льки ж педагог≥чних, ск≥льки й економ≥чних знань, ≥
ст≥льки ж мужност≥ та енерг≥њ, ск≥льки душевного тепла". ќчевидно,
що виховна пол≥тика важлива ≥ дл¤ контролюванн¤ зд≥йсненн¤
сусп≥льно-виховноњ мети через вс≥ сфери сусп≥льства, а не лише
школу. Ќ≥мецький соц≥альний педагог пише: "Е¬иникаЇ ц≥ла низка
загально визнаних ц≥лей, систем ц≥лей, у тому вигл¤д≥ ¤к вони
постають у господарств≥, торг≥вл≥, вихованн≥ юнацтва, в с≥мейному
житт≥, в науц≥, мистецтв≥, в рел≥г≥йному сп≥втовариств≥. ¬с≥ ц≥ ц≥л≥
мають входити у склад вищоњ мети" [2,306], але ж ≥снуЇ ≥ зворотн≥й
зв'¤зок, коли вища мета держави в≥дбиваЇтьс¤ на вс≥х конкретних
ц≥л¤х њњ р≥зноман≥тних сфер. Ќаприклад, √. еншенштайнер розгл¤даЇ з
точки зору громад¤нського вихованн¤ рел≥г≥йн≥сть (а значить ≥ њњ
заклади, сп≥втовариства тощо) ¤к зас≥б, а не мету соц≥ального
вихованн¤. «а аналог≥Їю, це можна поширити ≥ на родину, систему
навчальних заклад≥в, пол≥тику, економ≥ку, мистецтво тощо. «а
√. ершенштайнером, "останн¤ мета будь-¤кого вихованн¤ пол¤гаЇ в
людському сусп≥льств≥, що складаЇтьс¤ з самост≥йних, гармон≥йно
розвинутих, морально в≥льних ос≥б"[1,14].
¬исунуту ще јнтичн≥стю педагог≥чну проблему гармон≥зац≥њ
сусп≥льних та ≥ндив≥дуальних потреб у вихованн≥ в≥н пропонуЇ
вир≥шити за такою схемою: держава п≥клуЇтьс¤ про народ, що
забезпечуЇ формуванн¤ сусп≥льства, ¤ке п≥клуЇтьс¤ про кожного
≥ндив≥да, це зв≥льнюЇ творч≥сть народу на благо сусп≥льства, що
утворюЇ умови автономного розвитку особистост≥, ¤ка, в свою чергу,
спри¤Ї утворенню високо розвинутоњ держави ≥ все в≥дтворюЇтьс¤ на
новому витку розвитку [1,15].
ќтже, ц≥нн≥сть держави √. ершенштайнер визначаЇ через р≥вень њњ
позитивного виховного впливу на особист≥сть, але саме так в≥н
ставитьс¤ ≥ до останньоњ: "Ћише в зв'¤зку з цим (самовдосконаленн¤м)
ц≥нн≥сть суб'Їктивноњ особистост≥ може стати об'Їктивною ц≥нн≥стю ≥,
таким чином, претендувати на виховну ц≥нн≥сть"[2,308].
¬ищ≥м р≥внем взаЇмод≥њ обох соц≥альних суб'Їкт≥в з точки зору
соц≥ального вихованн¤ Ї обоп≥льно корисне ц≥леспр¤моване
взаЇмодосконаленн¤ один одного.
¬≥дпов≥дно до виокремленн¤ √. ершенштайнером двох р≥вн≥в за
зм≥стом будь-¤кого виду соц≥ального вихованн¤ (наприклад,
особистост≥ "дл¤ себе" ≥ "дл¤ держави"), державне вихованн¤ на
внутр≥шньому р≥вн≥ задовольн¤Ї потребу благополучч¤ своњх громад¤н,
але на зовн≥шньому - "культивуЇ гуманн≥сть, св≥тове
громад¤нство"[1,15], природно, що ц≥ р≥вн≥ Ї взаЇмозалежними:
"¬иховуючи добрих громад¤н держави, ми завжди виховуЇмо разом з тим
≥ добрих громад¤н св≥ту, чим б≥льше соц≥альне т≥ло, тим б≥льш
р≥зноман≥тн≥ особлив≥ ≥нтереси потр≥бно привести до р≥вноваги один з
одним, тим з б≥льшою необх≥дн≥стю культивуютьс¤ разом з ≥деЇю
держави й ≥де¤ гуманност≥" [1,15].
ќтже, √. ершенштайнер доводить, сл≥дом за ‘.¬.ј.ƒистервегом,
необх≥дн≥сть гармон≥зац≥њ через соц≥альне вихованн¤ потреб
особистост≥, сусп≥льства та людства в њх взаЇмному розвитку, в≥н
переконаний, що означен≥ в його схем≥ держава, сусп≥льство ≥
особист≥сть "працюють на загальнолюдську мету ≥ чим б≥льше таких
держав, тим вище р≥вень розвитку людства. Ќ≥мецький соц≥альний
педагог менеджер, випереджаючи Ћ. ольберга з його етапами морального
вихованн¤ особистост≥ б≥льш ¤к на п≥встол≥тт¤, попереджав про
небезпеку дл¤ культури людства:
1)"перестрибуванн¤" в соц≥альному вихованн≥ через його етапи ("÷е не
сл≥д випускати з погл¤ду тим, хто на м≥сце вихованн¤ громад¤нина
певноњ держави намагаЇтьс¤ поставити громад¤нина св≥ту");
2) "консервац≥њ" соц≥альним вихованн¤м ≥снуючого р≥вн¤ культурного
розвитку крањн, що йдуть у авангард≥ людства; 3) "поглинанн¤"
останн≥х "дикунськими" крањнами. ќтже, р≥вень соц≥ального розвитку,
зокрема духовност≥, особистост≥ залежить в≥д усп≥шност≥ посл≥довного
оволод≥нн¤ нею ц≥нност¤ми с≥м'њ, етносу, сусп≥льства, держави,
св≥ту. ќднак, теж саме стосуЇтьс¤ ≥ держави, наск≥льки вона
сформувалась ¤к "особист≥сть", вир≥шуючи проблеми внутр≥шнього
вихованн¤ своњх громад¤н, наст≥льки вона просуваЇтьс¤ в засвоЇнн≥
ц≥нностей крањн свого рег≥ону св≥ту, що визначаЇ њњ м≥сце серед
держав, ¤к≥ вдосконалюють ц≥нност≥ людства, ≥ тим самим в≥дкривають
нов≥ обр≥њ соц≥ального, зокрема духовного, вихованн¤ вс≥х соц≥альних
суб'Їкт≥в св≥ту.
як соц≥альний педагог-практик √. ершенштайнер, побачивши
протир≥чч¤ в п≥дходах до соц≥ального вихованн¤ д≥тей з народу (не
отримують належного вихованн¤ в родин≥ й несформован≥ морально
зарано вступають в реальне житт¤ з його соц≥альними небезпеками) та
нащадк≥в заможних верств населенн¤ (високий р≥вень духовного та
матер≥ального с≥мейного житт¤ спри¤Ї формуванню особистост≥, але все
ж вони до 18-19 рок≥в залишаютьс¤ "п≥д дисципл≥нуючим впливом
школи"), не просто запропонував, але й запровадив у ћюнхен≥
додаткову школу з 14 до 18 рок≥в дл¤ п≥дмайстр≥в, ¤к≥ зак≥нчили
народну школу. …ого власна перемога в подоланн≥ громадського опору
(майстри р≥зних профес≥й не погоджувалис¤ вид≥л¤ти учн¤м достатн≥й
та слушний час дл¤ в≥дв≥дуванн¤ школи тощо) ≥нновац≥йним
соц≥ально-педагог≥чним заходам дала право √. ершенштайнеру визначити
алгоритм соц≥ально-виховноњ д≥¤льност≥ соц≥ального педагога та його
ставленн¤ до людей ≥ своЇњ справи: "¬елик≥ вимоги в≥дразу породжують
в цьому випадку р≥зке протир≥чч¤. јле вже перша маленька добров≥льна
пожертва - в≥д ¤коњ, навпаки, н≥коли не сл≥д в≥дмовл¤тис¤, - вибиваЇ
перший кам≥нь з ц≥Їњ твердоњ ст≥ни, а любов та розумне ставленн¤, й
в≥ддан≥сть з нашого боку, звичка, сп≥льна прац¤, розум≥нн¤, що
зростаЇ, недов≥ра, що зникаЇ, з ≥ншого боку, - все це разом створить
можлив≥сть все б≥льш ≥ б≥льш прокладати шл¤хи до проведенн¤ наших
широких виховних план≥в"[1,36].
¬≥н нав≥ть сформулював лозунг, ¤кий м≥г би стати дев≥зом
соц≥альних педагог≥в: "√р≥Ї лише самов≥ддана справа", оск≥льки був
переконаний, що "повна особиста в≥ддан≥сть орган≥затора та його
сп≥вроб≥тник≥в разом з повним любов≥ примусом, ¤кий виходить в≥д
нењ, спричин¤Ї в тис¤чу раз≥в б≥льше д≥њ, н≥ж розпор¤дженн¤ та
накази кер≥вництва"[1,36].
ќднак, √. ершенштайнер, ¤к справжн≥й соц≥альний педагог, не
зупин¤Їтьс¤ у виховному процес≥ п≥дмайстр≥в лише на школ≥, в≥н
намагаЇтьс¤ гармон≥зувати й ≥нш≥ боки житт¤ своњх учн≥в, особливо
турбували його житлов≥ умови: "¬се, що дос¤гла народна школа
стосовно морального ≥ ф≥зичного вихованн¤, все, що дал≥ в змоз≥ дати
навчанн¤ в доброго майстра в союз≥ з доброю додатковою школою щодо
характеру наших вихованц≥в - все це може бути зовс≥м знищено
поганими житловими умовами"[1,30]. «адл¤ запоб≥ганн¤ цьому в≥н
пропонуЇ створити розгалужену мережу охоронних орган≥зац≥й,
притулк≥в, щоб "вирвати юних роб≥тник≥в ≥ роб≥тниць" "з переповнених
квартир батьк≥в та прим≥щень з л≥жко-м≥сц¤ми", щоб налагодити њх
ф≥зичний розвиток.
“аким чином, вище викладене св≥дчить, що √еорг ершенштайнер не
лише значно розширив систему соц≥ального вихованн¤, запропоновану
ѕ.Ќаторпом, але ≥ розпочав њњ усв≥домлене будуванн¤, визначаючи њњ
загальн≥ ц≥л≥, налагоджуючи зв'¤зки м≥ж њњ елементами, доповнюючи
в≥дсутн≥, розкриваючи алгоритм д≥њ дл¤ фах≥вц≥в, що њњ формують. ¬
ц≥лому √. ершенштайнеру притаманний соц≥ально-культуролог≥чний
погл¤д на педагог≥ку, про що св≥дчать пост≥йне сп≥вв≥дношенн¤
виховних ц≥лей та завдань з потребою культурного розвитку крањни,
часте використанн¤ терм≥ну "культивуванн¤" ¤к синон≥му "вихованн¤".
Ћ≥тература
1. ершенштайнер √. √ражданское воспитание юношества // ершенштайнер
√. »збр. соч. - ћ.,1915. - —.V - 112.
2. ершенштайнер √. ѕон¤тие трудовой школы //—вадковский ». ‘.
–абоча¤ книга по истории педагогики. - ћ.,Ћ., 1930. - —.304-313.
3. —околов ѕ. »стори¤ педагогических систем. - ѕетроград, 1916. -
707с.
